Вітаю вас на гостинах у книги. Сьогодні ми відзначатимемо 295 років з дня першої публікації найулюбленішої моєї книги, сподіваюсь і вашої також, «Робінзон Крузо» Даніеля Дефо.
Щоб відсвяткувати цю подію вмощуйтеся зручненько у м’якому кріслі та починайте читати цей незрівнянний твір.
Це чудова книга сповнена пригод, романтики. Це справжня школа життя. Вона вчить нас виживати у скрутному становищі, за будь-яких умов залишатися людиною, вчить мріяти, любити, надіятись та вірити.
Сюжет роману не є цілковитою вигадкою. Він оснований на реальній історії Олександра Селькіра, боцмана «Cinque Ports». Селькір вирізнявся важким характером та конфліктністю. В 1704 році він був висаджений за власною вимогою на безлюдний острів, забезпечений зброєю, харчами, насінням та інструментами. На цьому острові Селькір прожив до 1709 року.
Герой роману Денієля Дефо Робінзон Крузо потрапив на безлюдний острів не з власної волі. Його корабель затонув через шторм і лише йому вдалося вижити. Робінзон залишився на одинці з самим собою, своїми знаннями та вміннями. Переборовши відчай він рятує з корабля всі речі, що зможуть йому знадобитися. Робінзон оселяється на острові, будує житло, вчиться добувати їжу, шити одяг, виготовляти посуд.
«Ні труни, ні хрестів І ні тризни!
Прямо в яму, На віки-віків!
Чорна сповідь Моєї Вітчизни
І її затамований гнів»
А. Листопад
Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України.
Відкриті архівні документи ще і ще раз засвідчують, що авторами геноциду, штучного голодомору, фізичного знищення народу стали тодішня правляча влада, радянський політичний режим.
Народ України пам’ятає сторінки свого життя, але з часом відійдуть у небуття свідки тих трагічних подій Великого Голодомору. А тому варто робити все, щоб їх нащадки, особливо молодь, знали про ті лихоліття, свято берегли їх у своїй пам’яті в ім’я того, щоб таке страшне минуле ніколи не повторилось.
Головне у діяльності обласної бібліотеки для юнацтва по відзначенню чергової річниці Голодомору і вшануванню пам’яті його жертв – донести правду сучасникам про цю трагедію.
Тому до цієї дати працівники бібліотеки організували і провели цикл заходів «Голодомор – чорна сповідь моєї Вітчизни».
21 листопада в читальній залі центральної міської бібліотеки ім. М.Коцюбинського зібралися працівники бібліотечної системи міста для обговорення питання з планування роботи на наступний рік.
У шалену пору розвитку інформаційних технологій здивувати чимось користувачів бібліотек, привернути увагу до книги та читання дуже складно. Для цього потрібно мати талант і вміння переконувати, мати неабиякий естетичний і художній смак, знати літературний процес, вміти вдумливо працювати над книгою. До бібліотек міста, як до джерела знань і сили йдуть і дорослі, і юні, і діти. Збираються члени любительських клубів за інтересами для того, щоб на засіданнях разом пережити радість зустрічі з книгою, насолодитися зустрічами з письменниками. А ще кожна бібліотека – осередок краєзнавства. Все це необхідно систематизувати, врахувати реальні ресурси і можливості, зберегти традиційні бібліотечні традиції. Тому бібліотекарі спільно вирішують це питання, щоб як найповніше задовольнити потреби користувачів.

«Діти – се наш дорогий скарб,
се наша надія, се – молода Україна»
Олена Пчілка
20 листопада — Всесвітній день дитини. Офіційно це свято з'явилося в 1954 році завдяки відповідному рішенню Генеральної Асамблеї ООН, яка звернула увагу всього людства на необхідність досягнення взаєморозуміння з дітьми та забезпечення благополучних умов для їх життя.
Майже афоризмом стали слова «Без свят не буває дитинства!». Свята духовно збагачують дитину, розширюють її знання про навколишній світ, допомагають відновлювати старі й добрі традиції, об’єднують і спонукають до творчості.
Тому 20 листопада учнів ЗНЗ № 24 запросили на свято дитинства «Дітям світу – сонце й мир».
Під таким гаслом пройшла зустріч бібліотекаря з дітьми у клубі «Фортуна».
Бібліотекар розповідала дітям якої шкоди завдає організму тютюн, як він руйнує розум, знищую здоров’я, отуплює цілі нації.
Нікотин – одна з найнебезпечніших отрут рослинного походження. Птахи гинуть, якщо до їх дзьоба всього лише піднести скляну паличку, змочену нікотином. Кролик гине від ¼ краплі нікотину, собака – від ½ краплі. Для людини смертельна доза нікотину складає від 50до 100 міліграмів, або 2-3 краплі. Саме така доза надходить щодня в кров після викурювання 20-25 сигарет (в одній сигареті міститься приблизно 6-8 міліграмів нікотину, з яких 3-4 міліграми потрапляють у кров). Для підлітка смертельна доза нікотину складає 50-70 мг(в залежності від маси тіла). Смерть може настати, якщо підліток за одним заходом випалить півпачки цигарок. Можна з певністю сказати, що кожна нова затяжка скорочує життя людини принаймі на один вдих, а кожна цигарка – на 15 хв. Кожна людина має сама здійснити свій вибір.
"Врятує світ краса, давно так говорили.
Тепер врятує світ лиш доброта
Бо однієї вже краси занадто мало.
Бо стільки всюди зла – людина вже не та…
Тож люди на землі! Спішіть добро творити!
Щоб вам не згинути у морі зла,
Щоб кожен міг серед краси прожити
У царстві справедливості й добра!"
Чи сучасні зараз поняття «милосердя», «доброта», «честь», «совість»? Чи потрібні вони? Навіщо? Саме з такими питаннями прийшли в гості до вихованців ЧЦСПР дітей фахівці читального залу нашої бібліотеки. Хто більше за дітей, позбавлених батьківської любові і турботи ,знає ціну доброму слову.
- Спілкування було теплим і невимушеним. Ми вирішили подарувати дітям урок Доброти. Зобразили його у вигляді моделі СЕРЦЯ. У нього добрі очі, добра посмішка. Разом із СЕРДЦЕМ діти дарували один одному теплі побажання та свої щирі посмішки.
Бібліотекарями відділу абонемент був проведений урок патріотизму. Де йшла мова про Батьківщину. І любимо ми її не тому, що велика, а тому, що наша. Адже любов до Батьківщини відчуває кожна людина, де б вона не жила. І байдуже, чи вона народилася у могутній великій державі, чи у маленькій країні, яка часом і не всім відома, а головне для кожного – тепле почуття любові до своєї землі.
Це доводить, що Батьківщину люблять за те,що своя. Батьківщину люблять тому, що там людина вперше побачила світ, почула рідне слово, отримала перші життєві уроки. Батьківщина – це місце, де живуть найдорожчі люди – батьки.
Тому прикладом любові до Батьківщини стали Герої АТО з Чернігівщини це:
Євген Чепа – заступник командира батальйону патрульної служби Чернігівського міського відділу УМВС,який 33 дні разом з колегами перебував у зоні АТО - самому пеклі воєнних дій.
Задорожний Віталій із м. Козельця, боєць батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Чернігів».
8 – 10 жовтня працівники обласних бібліотек міста Чернігова відвідали Бахмацьку ЦБС з метою експертно-діагностичного обстеження роботи ряду бібліотек та надання практичної допомоги.
За вікнами «Конотопського» електропотягу пропливали осінні краєвиди, станції, назви яких манили зійти. Крути… Видніється висока могила насипана руками львівських студентів, залізнична платформа з вагонами-музеєм. Плиски… Десь, неподалік, знаходиться хутір на якому жив всесвітньовідомий художник Микола Ге . Бували тут Лев Толстой, Ілля Рєпін. А ось і Бахмач. На вокзалі вирує життя. Метушаться, поспішають люди, і тільки у фонтані привокзальної площі завмерла пара лебедів чи то в коханні, чи то у смутку.
Працівники Центральної бібліотеки поспішають назустріч. За бесідою та переглядом документів непомітно спливає час. Спілкуємося з читачами, вони позитивно оцінюють роботу бібліотекарів.